Кінець кольорових революцій?

У Європі ще не так давно говорили про Помаранчеву революцію як про демократичний зразок для всіх пострадянських країн. Але тепер помаранчева барва відходить у політичне минуле. Що думають про останні українські події в країнах, де творців тамтешніх революцій надихав помаранчевий Майдан?

На думку Саломе Зурабішвілі, екс-міністра закордонних справ Грузії, яка була при владі за часів української Помаранчевої революції, Грузія нині стурбована змінами в українській владі. «Це погано для Грузії з погляду на те, що Росія вважатиме, що ці революції не є незворотними, і що трохи цьому посприявши, можна буде згорнути зміни. Тому всі зусилля Грузії має бути спрямовано на те, щоб запевнити грузинський народ, Росію та світову спільноту в тому, що цей процес у Грузії незворотний».

Відверто розчарований подіями в Україні один із лідерів киргизької Революції тюльпанів Топчубек Тургуналієв із партії «Еркіндик» (Свобода): «Єдина партія, яка бореться за справжні національні інтереси України, а це партія Юлії Тимошенко, залишилася осторонь. Ющенко, я сказав би, поступився інтересам комуністів і проросійських сил».

На противагу є думка і про те, що широка коаліція в Україні є нічим іншим, як перемогою здорового глузду. Про це говорить віце-спікер парламенту Киргизстану Еркін Алимбеков (цей політик раніше підтримував колишнього президента Киргизстану Акаєва). На його думку, близько половини населення України підтримує Януковича і його політичні погляди там вельми популярні. «Ющенко не грався в кольорові революції і поставив свої особисті, патріотичні і президентські обов’язки над звичайними амбіціями, щоб розв’язати політичну кризу й призначив Януковича. Гадаю, що це справедлива і правильна позиція», – наголосив Алимбеков.

Попри Революцію тюльпанів, зовнішня політика Бішкека однозначно зорієнтована на Москву. І тут голова комітету у закордонних справах парламенту Грузії Константіне Ґабашвілі задоволений тим, що за зовнішній курс України і надалі відповідатиме президент Ющенко. Він переконаний, що за Універсалом, який підписали українські політики, курс не має насправді змінитися. «Я не можу сказати, що становище в Україні легке, але воно не є трагічним, треба підтримувати головний курс України», – заявив Ґабашвілі.

Справді, трагедії немає, але кольоровим революціям у регіоні прийшов край. Рік тому президент Білорусі казав, що ні рожевих, ні помаранчевих, ні бананових революцій у його країні не буде. Нині ж у білоруських владних колах не приховують радості. Газета Адміністрації президента Лукашенка «Советская Белоруссия» називає Віктора Януковича міцним господарником і виходить під заголовком «Майдан»: трест, який луснув».

Натомість представник Об’єднаної громадянської партії Білорусі Олександр Добровольський захистив українського президента: «Не було іншого виходу, тому Ющенко і пішов на такий компроміс,  значною мірою небезпечний. І не дуже логічний, а якщо пригадати події 2004 року, то взагалі неможливий, Ющенко, мабуть, був вимушений вибирати між поганим і найпоганішим», – сказав пан Добровольський.

Водночас, політик звернув увагу на присутність російського чинника в Україні. «Навіть якщо пригадати газову війну – це теж вплив. Російське керівництво тепер дуже радіє, якщо у когось, хто відмовився їм підкорятися, щось не виходить. Але все-таки головні дійові особи були в Україні. І українці, як мені здається, самі розв’язували проблеми», – додав він.

А заступник голови комісії з міжнародних справ нижньої палати білоруського парламенту Анатолій Красуцький зазначив, що рішення В.Ющенка продиктоване економічною доцільністю. «Абсолютно зрозуміло, що ті конфліктні економічні відносини, які склалися між Україною і Росією, не могли більше продовжуватися», – сказав А.Красуцький.

Богдан Чухліб,

" Вечірній Київ", 10 серпня 2006р.